Новини

У “Центральній районній лікарні” ми провели тематичний захід «Дотики підтримки» для медичних працівників.

Це був день щирості, довіри та глибоких емоцій. Ми говорили про те, як важливо підтримувати одне одного не лише професійно, а й людяно. 💙

👥 У форматі інтерактиву кожен мав змогу поділитися історією, коли підтримка колеги, пацієнта чи близької людини стала точкою опори. Ми створили «Стіну підтримки» — простір, де медики залишали свої послання, спогади та слова вдячності.

💬 Приклади, які звучали:

• «Коли я вперше прийшла на зміну після втрати, колега просто мовчки зробила мені чай і залишила записку: “Я поруч”.»
• «Пацієнтка, яку ми рятували всією командою, принесла листівку з написом: “Ви — мої герої”. Це було більше, ніж слова.»

📌 Ми отримали:

• Відчуття єдності та довіри в команді
• Підвищення обізнаності про важливість ментального здоров’я
• Ідеї для регулярних практик підтримки в колективі

📈 Висновки:

• Підтримка — це не завжди великі жести. Іноді достатньо погляду, слова, присутності.
• Медичні працівники потребують простору для емоційної розрядки та взаємної турботи.
• Ми готові впроваджувати культуру психологічної безпеки в щоденну практику.

Дякуємо кожному, хто був з нами в цей день. Діліться своїми історіями з хештегом #тиякпідтримка — вони надихають.

💌 Особиста історія Аїди Затцепіної: «Дотик підтримки» під час повномасштабного вторгнення

У перші дні повномасштабного вторгнення я була паралізована страхом і відповідальністю. Як клінічна психологиня, я знала — мені потрібно бути опорою для інших. Але всередині — тривога, безсоння, сльози.

І тоді моя донька, друзі та колеги стали моїм «дотиком підтримки». Донька щодня обіймала мене, навіть коли я мовчала. Друзі писали прості повідомлення: «Ми поруч», «Ти сильна», «Ти потрібна». А колеги — ті, хто теж працював у кризі — ділилися ресурсами, підтримували в роботі, створювали простір для професійного діалогу.

Ці дії стали моїм фундаментом. Я змогла повернутись до роботи, вести групи підтримки, створювати інтерактивні формати для жінок, які переживали втрату, тривогу, розгубленість.

Мій дотик підтримки — це донька, друзі та колеги, які не дали мені впасти. І я передаю цей дотик далі — кожному, хто потребує.

#тиякпідтримка